Родинне свято - сім'я Громатенків

(розгорніть рамочку, натиснувши на слово» детальніше» під нею Найкращим дарунком Господа для людини є сім’я. Це той поріг, куди завжди хочеться повертатися, це – домашня церква, на якій стоїть цілий світ. Тут людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові і добра, тут вона вчиться шанувати свій рід, свою землю і берегти пам’ять свого роду.

Саме родинне свято сім’ї Громатенків – це сходинка до родинного єднання. Всім було затишно й тепло, а щира розмова радувала всіх присутніх.

На свій 90-річний день народження Андрій Петрович Громатенко запросив свою велику і дружню родину, друзів, сусідів. І не випадково, що бібліотека вшановує родину ,,Бо один раз добром зігріте серце – повік не схолоне” – саме бібліотека і книга тісно переплелися з життям родини. Вже не один рік Андрій Петрович переступає поріг бібліотеки, часто пригадує зустрічі, де збираються ветерани війни. А донька Ірина саме в бібліотеці розпочала свою трудову діяльність. Якщо людське життя – це цілий ряд випробувань, то в Андрія Петровича – це суцільне випробування. Кожна сторінка його життя – окрема історія.

Пригадує Андрій Петрович Громатенко стареньку хату, через яку пройшов голод, холод і страшні лихоліття війни. Забути б хотілося, але знову і знову пригадуються ті страшні роки. Арешт батька; – пройдуть роки і родина отримає лист про те, що його посмертно реабілітовано.

Але це буде потім. Дитинство без батька загартувало, навчило жити – не зламало молодого юнака а навпаки, навчило нести свій життєвий хрест. Закінчив Одеську автошколу і з першою мобілізацією пішов на фронт. Пам’ятає ті холодні, засніжені воєнні зими, блокаду Ленінграда і так до Перемоги, яку зустрів у Латвії.

Сьогодні нагороди фронтовика-ювіляра нагадують про подвиг в ім’я життя. Це – орден Великої Вітчизняної війни, медаль за участь у війні проти імперіалістичної Японії, медаль Жукова та багато інших нагород за хоробрість та відвагу.

Батьківська мудрість завжди давала дітям наснагу і впевненість у завтрашньому дні. Ось вона проста філософія життя. Але, як багато треба, те що ти робиш, щоб тобі подобалось, і справу, якій присвятив своє життя, щоб незмінно любив ,,Мало бачити, мало розуміти, треба любити, немає загадки таланту, є вічна загадка любові”.

Ветеран праці – більше п’ятдесяти років шоферського стажу, – приймав участь у будівництві Байкало-Амурської магістралі. За цей трудовий вже подвиг нагороджений медаллю. Неспокійна вдача та працьовитість кликали завжди до складної і відповідальної праці.

Теплі спогади благословенної пори, коли прийшло кохання з його радощами і тревогами. 65 років подружнього життя, а берегиня родинного затишку Лідія Миколаївна Громатенко. Сила материнської любові, вона ще не пізнана до кінця, бо поки батько й мати є допоки ми ще діти.

Найбільшою радістю для родини є їх діти – син Олександр, дочки Валентина та Ірина, вісім онуків та вісім правнуків. Щирі слова вітання лунали від секретаря міської ради Рупіної Л.С., голови ветеранів Бабіч А.М.

Найкращим для родини були вітання вокального ансамблю ,,Домісолька” (керівник Сліденко В.І.), ансамблю ,,Заграва” районного будинку культури (керівник Тихоліз О.О.), які дарували ювіляру українські пісні, автор Алла Гавришко дарувала свою поезію.

На завершення ведуча родинного свята Погребняк Н. побажала кожному роду, щоб не було переводу, хай в кожній родині все ладиться, прибавляється, множиться і додається.

Хай чарує всіх ніжність п’янить любов до матері, до батька, до рідної землі, на якій ми живемо і ростимо своїх дітей.
А ще бібліотека радо запрошує родини на нові зустрічі. 

Завідувач відділом обслуговування
Центральної районної бібліотеки
Нурізянова Т.П.

nurizjanova