Дорогою прозріння.
Під такою назвою відбувся
вечір-портрет присвячений 75-річчю від дня народження С. І. Захаруку.
Звісно, кожен ювіляр
відзначає високоліття по-своєму. С.І.Захарук вирішив зустрітися з друзями в
залі бібліотеки. І цей вибір не випадковий, бо вже не один десяток років
переступає поріг цього залу. ,,Один раз добром зігріте серце, повік не
схолоне”. Саме тут відбувся творчий злет поета, його перша презентація книги.
С.І.Захарук знаний не лише на Тульчинщині, його поезія лунала в залі Палацу ,,Україна”,
на обласних та районних сценах. Друкувався він на шпальтах газет ,,Вінниччина”,
,,Вечірній Київ”, ,,Освіта України”, ,,Погляд” та ін. Його доробок становить
дванадцять виданих видань.
Станіслав Іванович Захарук
народився 15 грудня 1935 року в селі Польова Лисіївка Калинівського району на
Вінниччині в сім’ї селян-колгоспників. В сім’ї він був десятою дитиною.
Пройдуть роки і він скаже: ,,Нічого я в світі так не любив як книгу. Все своє
дитинство носив з собою книгу і олівець. Вони були зі мною скрізь, де не
повернись у ліжку, на підвіконні, на столах. У школі я не випускав її з рук, бо
плекав освіту. Інколи зморившись, засипав за столом, а поруч було безліч книг.
Ще задовго до школи знав напам’ять майже всі співомовки Степана Руданського”.
Отримав атестат зрілості,
про навчання і мови не було, потрібно було йти працювати. Працював в колгоспі
на різних роботах. Пізніше була служба в армії, де пройшов славний шлях від
рядового до старшини роти.
Після закінчення служби
навчався в Вінницькому педінституті. 35 років сіяв у дитячих душах зерна
розумного, доброго і вічного.
З 1967 року до виходу на
заслужений відпочинок працював на освітянській ниві, був вчителем, директором
школи, викладачем педучилища, 13 років – інспектором шкіл управління освіти
Вінницької облдержадміністрації.
Відмінник освіти України і
колишнього Союзу, відзначений грамотами Міністерства освіти України. В день
ювілею нагороджений грамотою Тульчинської райдержадміністрації і районної ради,
яку вручив керівник апарату райдержадміністрації Леонтьєв О.І.
Кожна людина відчуває потяг
до творчості і немає значення, що це прийшло в молоді роки чи зрілому віці.
Саме після виходу на пенсію, коли з’явилось вдосталь часу, ювіляр вправно
запрацював в різних жанрах. Почав писати громадську та патріотичну лірику,
історичну поезію і сучасну публіцистику, а найбільше йому вдавались гумор і
сатира.
Радість. Смуток. Кохання. Ці
почуття без різних там прив’язок і забубонів залишаються нині точнісінько
такими, як були сто і тисячі років тому. Теплі спогади благословенної пори,
коли прийшло кохання з його радощами і тривогами. Кохання, що освітлює душу і
виливається на папір сокровенними словами. 30 років подружнього життя і берегиня
родинного затишку його дружина – Зінаїда Олексіївна. Пізніше він напише вірші
,,Дружині Зінаїді Олексіївні”, ,,Дочці Людмилі” і поезію ,,Сповідь перед
сином”.
Вечір-портрет присвячений
високоліттю С.І.Захарука пройшов на одному подиху. Автору дарували пісні
дитячий ансамбль ,,Росинка” (керівник Г.Кобцева) та вокальний ансамбль
,,Домісолька” (керівник В.Сліденко). Звучали пісні у виконанні А.Ляшенко,
А.Штогріної, М.Танасюк, Л.Янчук, Я.Мадюді. Вони зачаровували своїм співом всіх
присутніх і дарували мелодію української пісні.
Студентка 2-го курсу училища
культури Тетяна Губрій декламувала поезію ювіляра. Звучало багато привітань від
друзів, рідних, колег. Літературно-мистецьке об’єднання ,,Оберег”, в якому він
з 1996 року, дарувало ювіляру свою поезію, присвячену цій даті. Звучали музичні
вітання від члена ,,Оберегу” Алли Гавришко, саме на слова її пісні ,,Коханий”,
,,Ти озернись”, музика Тетяни Пахіль, танцювальний колектив ,,Сузір’я” виконав
вальс і танець румбу.
Станіслав Іванович обіймав
різні посади, у житті всього було. Було й багато несправедливості, його не раз
намагалися перегнути у той чи інший бік, за що він платив нервами, безсонними
ночами, серцевими болями. Та попри все він залишився самім собою, був справжнім
подвижником свого народу.
Останні роки Станіслав
Іванович Захарук важко хворіє, але навіть у хвилини нестерпного болю не впадає
у відчай, живе у вірі та любові до людей.
Бере книгу і олівець і все
починається спочатку.
Завідувач відділом обслуговування центральної
районної бібліотеки Нурізянова Т.П.
nurizjanova
|
|
Немає коментарів:
Дописати коментар